Опублікована стаття видатного краєзнавця Сергія Бурова, яка присвячена дослідженню старого плану Маріуполя.

До фундаментальної праці колективу співробітників Маріупольського краєзнавчого музею "Маріуполь і його околиці: погляд з XXΙ століття" додано план нашого міста, позначений 1930 роком. Вдивившись у нього уважно і приклавши до нього відомості з довідника "Довідкова й адресова книга. Вся Україна та АМСРР на 1930 рік: Маріупіль", можна отримати доволі багато інформації про місто, відокремлене від нас - тих, що нині живуть, - руйнівною війною і майже дев'яноста роками.

Читайте також: Історія маріупольських пляжів від Сергія Бурова

Отже, що впадає насамперед в очі. І завод імені Ілліча, і морський порт із прилеглими до них житловими кварталами знаходяться за межами плану. На лівому березі Кальміуса позначено лише селище Бузинівка, якому залишалося доживати кілька місяців. Ще тільки-но почалося будівництво "Азовсталі", тому його об'єкти поки що не знайшли відображення на плані. Усі православні храми Маріуполя позначені позначками: собор св. Харлампія і церква св. Катерини - на Базарній площі (сучасна площа Визволення), св. Марії Магдалини - у сквері, в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці - на Карасівці, Успіння Пресвятої Богородиці - на Мар'їнці, Єлено-Костянтинівська - на Слобідці, в ім'я всіх Святих - на міському цвинтарі. Їхня сумна доля - попереду. Через п'ять-шість років їх зметуть войовничі безбожники  вибухами з лиця землі. Заплава річки Кальчик, територія, де зараз височіють будинки п'ятого мікрорайону, а також значна частина земель, прилеглих до Новоселівки, засаджена фруктовими садами. До Міського саду примикає розсадник Зеленбуду.

Видно, яке в ту пору було невелике наше місто. У всякому разі, його центральна частина. Західний край кварталів між вулицями Митрополитською та Італійською закінчувався біля Покровської площі, її в народі називали Сінною або Вигоном. Межею слугував непарний бік вулиці Франка (тепер - проспект Металургів). Її парна сторона, звернена на північний схід, починалася від Митрополитської вулиці.

Читайте також: Коли було засновано Маріуполь - думки істориків

На плані представлені промислові підприємства. Це бійня на Правому березі, пізніше названа М'ясокомбінатом, із трьох боків міського цвинтаря - по цегельному заводу, печі для випалювання вапна біля селища Аджахи, на вулиці Артема поблизу вулиці Шевченка - дві олійниці. Неподалік від них - чавуноливарний заводик. На вулиці Торговій, 107 був Ультрамариновий завод, де виготовляли синьку, через це округа була пофарбована в синій колір, на цій самій вулиці розташовувалися пивоварний завод, дві невеличкі фабрики: одна з виробництва мила, інша, яка виготовляла ковбаси, а також завод ковкого чавуну "Універсал", до речі, лише він із вищеназваних і дожив до наших днів - тепер це "Пожзахист". Залишилася на своєму місці й кондитерська фабрика на Миколаївській вулиці. Щоправда, для неї в 50-ті роки було побудовано нову будівлю.

На розі вулиць Артема і Євпаторійської розташовувався естампажний завод, у наші дні він називався б ковальсько-пресовим, оскільки продукцією цього підприємства були різні штамповані вироби, наприклад, лопати. Його "спадкоємцем" є тепер фірма "Октябрь".

Вулиця Енгельса, 68 - адреса графітового заводу. За адресою вулиця Фонтанна, 73 розташовувалося підприємство з перемелювання польового шпату, кварцу, каоліну і слюди, на розі вулиць Енгельса і Митрополитської - Маріупольський машинобудівний завод, це на його базі було створено підприємство з виробництва медичного технологічного обладнання, яке припинило своє існування на початку 90-х років. Виявляється, радіаторний завод, що знаходиться на вулиці Артема, зайняв місце тракторної бази. Ймовірно, це було місце, де селяни могли взяти напрокат трактори та іншу сільгосптехніку. На той час у місті існували такі фабрики: швейно-панчішна, меблева, макаронна, дві - просто швейні. До промислових підприємств можна віднести й електростанцію на Малофонтанній вулиці. Вона була підірвана німецько-фашистськими окупантами у вересні 1943 року, а після війни не була відновлена. До речі, ще позначено друкарню на площі Свободи, нині Театральній.

Читайте також: На честь кого наше місто назвали Маріуполь?

Про навчальні заклади. У тій частині міста, яка відображена на плані, показано дванадцять шкіл. Усі вони були побудовані за царських часів. Будівлі деяких із них дожили до сьогодні. Ось місця їхнього розташування. На колишній вулиці Жовтневій поблизу школи №36, на Новоселівці, на Фонтанній, 87 (нині відділ поліції), на Євпаторійській, 56 (Будинок вчителя), на Митрополитській, 5, (Управління житлово-комунального господарства), на Торговельній, 17, (колишній трест "Ждановжитлобуд"), на Італійській, 59 (Міська податкова інспекція), на Слобідці (колишня залізнична школа). Жодна з названих вище будівель не використовується зараз за своїм первісним призначенням. У будівлі, в якій знаходиться зараз Маріупольський професійний металургійний ліцей (вулиця Митрополитська, 61), в 1930 році розміщувався металургійний технікум. А в індустріальному коледжі на Георгіївській, 69 був технікум педагогічний.

Читайте також: Які пам'ятники Маріуполя слід знести після деокупації

Медицина на плані представлена міською лікарнею на Покровській площі (тепер Міськлікарня №3), поліклінікою біля Центрального скверу і тубдиспансером на Георгіївській вулиці, 72. До цього можна додати кілька адрес із довідника "Довідкова й адресова книга", згаданого вище. Міська міліція розташовувалася за адресою - вулиця Карла Лібкнехта (тепер Митрополитська), 25, окружний суд - вулиця Енгельса, 24, біржа праці - на розі вулиць Карла Лібкнехта та Архіпа Куїнджі), окружний військкомат - вулиця ΙΙΙΙ-го Інтернаціоналу (нині Торговельна), 2 тощо.

Що не кажіть, а все-таки цікаво розглядати плани і довідники старого Маріуполя, при цьому ніби здійснюєш подорож на машині часу.

Нагадаємо, раніше розповідали, що Незалежний театр авторської п'єси Conception готує нові вистави. 

Фото: з відкритих джерел